smijana (smijana) wrote,
smijana
smijana

Слава Герою! ..моєї родини

25го липня далеко в Карпатах дивилася новини по 24му каналі, журналістський репортаж про взяття Лисичанська, розповідали про жінок-снайперів з боку сепаратистів - місцевих біатлоністок і інших найманців.. у страшному сні б не приснилося що наступного дня буду перебирати в пам'яті деталі того репортажу..
Онук мого двоюрідного дідуся, брата покійної бабусі з Великих Мацевич Старокостянтинівського району, до його батьків завжди ходила по молоко коли була жива бабуся (вже 21 рік як її немає), Сергій, Сергій Ракіцький, троюрідний брат.. востаннє бачила його підлітком років 20 тому.. загинув 24 липня під час взяття Лисичанська.
Я навіть не знала що він, виявляється, вивчився у Вінниці на військового медика і після служби в армії залишився по контракту.. в батьків був єдиним сином. Залишилася дружина і дитина.... 33 роки...
...........немає таких "смайликів" щоб передати це все що в душі..

З тих подробиць що знаю від свого батька, який був на похороні: загинув від кулі снайпера (кажуть, жінки), коли витягував з палаючого підбитого БТРа поранених..руки попечені, страшно худий.. дуже недоїдали всі ті 4 місяці. розповідали побратими по армії з якими служив що якось телефонували, казав що сьогодні свято бо нарешті досита наїлися: картоплі і тюльки. Батькам так і не сказав що був в зоні бойових дій, беріг хворе серце батька, казав що у Львові.. на похорон приїхало дуже багато армійських побратимів, армійський салют.. прийшло все село, людей було море..
26 липня літаком на військовий аеродром в Старокостянтинів доставили біля 10 загиблих з району, а ще було біля 20ти на Київщину, і в інші регіони.. навіть врахувавши що то "сумарний вантаж" за кілька діб - таке враження що втрати більші ніж оголошують офіційно.((

Дуже вдячна тернополянам що написали про нього в газеті "Свобода". http://svoboda.te.ua/pro-nas

Це дуже, дуже боляче... і так несподівано.. одразу вкотре впритул притисло до землі питання: чи воно/вони того варте, щоб кращі гинули і ставали каліками, їдучи за сотні кілометрів від рідного дому у такі далекі від них куточки країни.. але рятує просте контр-питання: а де тоді провести той кордон (новий) і як "відрізати", по якому селу чи місту.. немає такого чіткого розділу всередині, і немає такого розділу іззовні на якому би зупинився ворог.
Він був у 24-й механізованій бригаді.. згадую всі підшефні частини яким допомагала, якби знала що він там.. хочеться щоб якомога більше частин і підрозділів були охоплені

Слава Герою, Медику який рятував життя наших хлопців ціною власного. Вічна пам'ять братику.
..і сил батькам і найближчим жити далі
..................................................
Tags: боляче, не забути!, не мовчати, перемога наближається!
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments