smijana (smijana) wrote,
smijana
smijana

чоловіча лаконічність

По-перше, вітаю усіх-всіх захисників вітчизни! Але окремо і особливо тих, хто стояв на варті захисту, хто таки перейшов армійське горнило і здобув крицевий блиск власної мужності. Віват! :)))

Вчора спало на гадку, що одним із суто чоловічих улюблених "питань" є питання: а для чого?
:))))
А також спало на гадку, що маленькі хлопчики починають пізніше говорити не тільки тому, що у них розвивається більше не та півкуля мозку що у дівчаток, а ще і тому що в принципі, немає аж такої необхідності говорити. То для чого "надриватися"? 
(а пізніше буде ще багато різних "а для чого"..  хі-хі:)))  )
Отож, вчора.
Хто сказав що спонтанних "сісідських" розмов з ледь-знайомими (як от у селі буває, просто посеред вулиці) в місті не відбувається?  Принаймні, у спальних районах трапляється і таке.
Зустрілася вчора із знайомою, що повертала мені диск з фільмами. Прогулялися раз така нагода, зупинилися, прощаючись, і теревенимо ще трохи.. Питаю які мовні успіхи у її двохрічного хлопчика. Каже, що все чисто розуміє, але розмовляти не поспішає. Вимовляє лише ті слова, які чітко і правильно може сказати. Небагато, але твердо і чітко. "Не халтурить" - кажу я, "Еге" - відповідає.
- Зате потім як заговорить - не зупиниш, от побачиш.. В мене з хлопцями та сама історія - підключається до розмови молода жінка, що іде з магазину, з двома хлопчиками 6 і 8 рокі приблизно і батьком своїм.
-Добридень!
-Добридень!
Виявляється, це були сусіди по будинку моєї знайомої.
- Мій поки що не говорить, зате пантоміму розвинув до віртуозності.. вже і я його не завжди розумію. От вчора.. Розповідає мені щось, а що -не збагну ніяк. Показує: *плеще в долоні*, *робить обома кулачками рухи "круть-круть"*, *вказує пальцем на свою бабусю*. Я намагаюся зрозуміти - безрезультатно. Тоді батько (його дідусь) пояснює: вчора увечері дивилися по телевізору концерт (глядачі плескали у долоні), а бабуся у нього відібрала улюблену іграшку - викрутку.
 :))))
Дідусь хлопчиків з сімейства сусідів додає:
- То як у анекдоті. Що хлопець у одній родині змалку не говорив і все мовчав і мовчав.. Вже всі вирішили що то назавжди. Коли це як було йому 16 років, узяв його батько в ліс дерева рубати. І от падає підтяте дерево на батька, а хлопець кричить:
- Тату, тікайте, дерево падає!
Батько відскочив і ошелешено питає:
- Синку.. як же ж так.. ми ж думали що ти німий. Ти чого всі ці роки не говорив?
- Бо не треба було.
:)
Tags: кумедне, усміхнене
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments